Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/злітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
злітати
Берлін: Українське слово, 1924

Зліта́ти, та́ю, єш, сов. в. злеті́ти, лечу́, ти́ш, гл. 1) Слетать, слетѣть. Сивою зозулею до роду злетіла. Гол. I. 195. Ти з неба злетіла. Шевч. 144. Гусята, качата гречку поїли, на панів ставочок нишки злетіли. Чуб. III. 208. 2) Взлетать, взлетѣть. К. Досв. 31. До тебе, Господи, душа моя злітає. К. Псал. 56. Злетів півень на ворота, сказав: кукуріку! Чуб. V. 37.