Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/злічувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
злічувати
Берлін: Українське слово, 1924

Злі́чувати, чую, єш, сов. в. злічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Сосчитывать, сосчитать. Опат. 27. Ти в коморі, я на дворі, вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. Не можна далебі злічити, які народи тут плелись. Котл. Ен. IV. 70. Хто воінство його злічити може. К. Іов. 53. 2) Вылѣчивать, вылѣчить. Як би од Бога болізнь, то Бог би й злічив. Грин. II. 314. 3) О разбитой посудѣ: склеивать, склеить. Злічила макітру, та вже год десять живе.