Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/змислити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
змислити
Берлін: Українське слово, 1924

Зми́слити, лю, лиш, гл. Подумать; придумать; выдумать. А грішачи, змислив собі, шо ще я млад; покаюся прежде смерти, не пійду і в ад. КС. 1883. II. 470. Покажеш праведне слово так, як воно вийшло з праведних уст, сами ви дивуєтесь, як то воно в таку далеку старовину так ясно та сміливо змишлено. К. (О. 1861. II. 230). Змислили п'яним собором. К. ПС. 126.