Словарь української мови (1924)/змовини

by Борис Грінченко

◀ змова

Словарь української мови Борис Грінченко З змовини

змовити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Змо́вини, вин, ж. мн. 1) Уговоръ. І погуби їх серед ради, серед їх змовин нечестивих. К. Псал. 9. 2) Сговоръ. Зробили змовини, а там і весілля справили. МВ. I. 117.