Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/знадвору

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
знадвору
Берлін: Українське слово, 1924

Знадво́ру, нар. Со двора, извнѣ, снаружи. Воно його взяло до батенька і посадило на причілку знадвору, а само полетіло. Рудч. Ск. II. 43. Знайшли осля прив'язане коло дверей знадвору. Єв. Мр. XI. 4.