Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/знаряжати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
знаряжати
Берлін: Українське слово, 1924

Знаряжа́ти, жа́ю, єш, сов. в. знаряди́ти, джу́, диш, гл. Снаряжать, снарядить. У наряді доброго коня купувала, мене молодого в поход знаряжала. Макс. (1849), 83.