Словарь української мови (1924)/знаходити
| ◀ знахідка | Словарь української мови З знаходити |
знаходитися ▶ |
|
Знахо́дити, джу, диш, сов. в. знайти́, йду́, деш, гл. 1) Находить, найти; обрѣтать, обрѣсти. Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою. Мет. 111. Посилала пані шукати. Шукали, шукали — не знайшли. МВ. II. 52. Не знайду я такої дружини. Хата, 35. Там грішники перестають буяти, там томлені знаходять опочивок. К. Іов. 8. Знайшли Ентелла сіромаху, що він під тином гарно спав. Котл. Ен. II. 17. 2) Знайти́ дити́ну. Родить ребенка. А її уже й не турбую, моєї бідної Катрусі, щоб уже благополучно знайшла. Г. Барв. 298.