Словарь української мови (1924)/знудити

by Борис Грінченко

◀ зношувати

Словарь української мови Борис Грінченко З знудити

знудитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зну́ди́ти, джу, диш, гл. 1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557. 2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. I. 30.