Словарь української мови (1924)/знітитися
| ◀ знітийник | Словарь української мови З знітитися |
знічев'я ▶ |
|
Зні́титися, чуся, тишся, гл. 1) Притаиться, прижаться робко, съежиться, стараясь быть какъ можно менѣе замѣтнымъ; переносно: уничтожиться, представиться ничтожнымъ. Усякому дає дорогу, а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату. К. ЧР. 263. Зігнувся, знітився. МВ. I. 115. Він никне, мовкне, знітившись таїться, як серце кволе в нещасливій долі. К. Дз. 229.