Словарь української мови (1924)/зобіжати

by Борис Грінченко

◀ зобідити

Словарь української мови Борис Грінченко З зобіжати

зобіждати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зобіжа́ти, жа́ю, єш, зобіжда́ти, да́ю, єш, сов. в. зобі́дити, джу, диш, гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72.