Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зодягати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зодягати
Берлін: Українське слово, 1924

Зодяга́ти, га́ю, єш, сов. в. зодягти́, гну́, неш, гл. Одѣвать, одѣть. МВ. II. 42. Та свої скринечки наповняю, та своїх діточок зодягаю. Мет. 370. І не зодіг його з мого достатку. К. Іов. 67.