Словарь української мови (1924)/золити

by Борис Грінченко

◀ золиво

Словарь української мови Борис Грінченко З золити

золитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Золи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. I. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у.