Словарь української мови (1924)/золотарь

by Борис Грінченко

◀ золотарівна

Словарь української мови Борис Грінченко З золотарь

золотастий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Золота́рь, ря́, м. 1) Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Золотарь, золотарик, скуй мені персник. Чуб. III. 394. Сусіди кажуть, що нема вдома, що пішов до золотаря. Чуб. III. 326. 2) Насмѣшливое названіе очистителя отхожихъ мѣстъ. Харьк. Ум. Золота́рик.