Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зорвати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зорвати
Берлін: Українське слово, 1924

Зорва́ти(ся), рву́(ся), рвеш(ся), гл. = Зірвати, ся. Що маковку зорву — друга буде, а матінка умре, — я й загину. Чуб. V. 439. Як з гіллі зорвався. Ном. № 3150.