Словарь української мови (1924)/зосмілювати
| ◀ зосмілитися | Словарь української мови З зосмілювати |
зоставати ▶ |
|
Зосмі́лювати, люю, єш, сов. в. зосмі́лити, лю, лиш, гл. Ободрять, ободрить. — Кажи мені всю правду, Опанасе, — зосмілювала його майорша. Г. Барв. 334.