Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зочити

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ зохотитися Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зочити 		зошмарити ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Зо́чити, чу, чиш, гл. Увидѣть. На що ж і очі в лобі, коли не зочити кого треба. МВ. (О. 1862. III. 56, 35).

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/зочити&oldid=751645