Словарь української мови (1924)/зрада
| ◀ зрабувати | Словарь української мови З зрада |
зрадецький ▶ |
|
Зра́да, ди, ж. Измѣна, вѣроломство. Чи ти мене вірно любиш, чи на одну зраду? Мет. 43. Сестру кликнула (Дідона) на пораду, щоб горе злеє росказать, Енеєву оплакать зраду. Котл. Ен. I. 35. Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівано. МВ. II. 113. Ум. Зра́дка, зра́донька, зра́дочка. О. 1862. IV. 30.