Словарь української мови (1924)/зрубувати

by Борис Грінченко

◀ зрубити

Словарь української мови Борис Грінченко З зрубувати

зруйнування ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зру́бувати, бую, єш, сов. в. зруба́ти, ба́ю, єш, гл. Срубывать, срубить. Кожне дерево зрубують. Єв. Л. III. 9. Зрубай, батеньку, високу яворину, збудуй, батеньку, широку домовину. Чуб. V. 372.