Словарь української мови (1924)/зруйнувати

by Борис Грінченко

◀ зруйнування

Словарь української мови Борис Грінченко З зруйнувати

зруйнуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зруйнува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Разрушить, разорить. Зруйнували Запорожжя. Лукаш. 66. Не зостанеться тут камінь на каміні, щоб не зруйновано. Єв. Мр. XIII. 2. Зруйновано життя моє на світі. К. Іов. 37. 2) Разорить (о потерѣ имущества).