Словарь української мови (1924)/зсаджувати
| ◀ зрячий | Словарь української мови З зсаджувати |
з-серця ▶ |
|
Зса́джувати, джую, єш, сов. в. зсади́ти, джу́, диш, гл. 1) Ссаживать, ссадить, снимать, снять. Чоловік тоді його зсадив з груші. Рудч. Ск. 25. З хазя́йства зсади́ти. Разорить. Миші… нас із хазяйства зсадять. Мнж. 66. 2) Смѣщать, смѣстить, увольнять отъ должности, отрѣшить отъ должности. Громада його (голову) давно б зсадила. О. 1861. VIII. 95. Гляди, царю, бо сей Мазепа тебе з царства зсадить. КС. 1882. III. 611. 3) Встаскивать, встащить, взваливать, взвалить. Узяли його в хату та й зсадили на піч. Мнж. 95. Зсадити дерево на віз. Зміев. у.