Словарь української мови (1924)/зсукувати

by Борис Грінченко

◀ зсукати

Словарь української мови Борис Грінченко З зсукувати

зсукуватіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зсу́кувати, кую, єш, сов. в. зсука́ти, ка́ю, єш, гл. Ссучивать, ссучить. Зсукав мотузок. Чуб. I. 162. — сві́чку. Сдѣлать свѣчу (изъ воску). Зсукали свічку із ярого воску. Чуб. I. 162. А ще раніше пан Василько встав, три свічки зсукав. Чуб. III. 285.