Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зубожитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зубожитися
Берлін: Українське слово, 1924

Зубо́житися, жуся, жишся, гл. Обѣднѣть. Зубожився так, що нічого не має. Рудч. Ск. II. 202.