Словарь української мови (1924)/зцілющий

by Борис Грінченко

◀ зціліти

Словарь української мови Борис Грінченко З зцілющий

зціляти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зцілю́щий, а, е. Цѣлебный, цѣлительный. Як зцілющий вітер від долин подише, хворі мої лоні міччу заколише. Щог. Сл. 6. Зцілю́ща й живу́ща вода́. Мертвая и живая вода (въ сказкахъ). Набрала води зцілющої, попорськала, — так лежить зовсім так, як чоловік, тілько неживий. Набрала вона живущої води, дала йому в рот, — він і ожив. ЗОЮР. II. 56. См. Цілющий.