Словарь української мови (1924)/зцілятися

by Борис Грінченко

◀ зціляти

Словарь української мови Борис Грінченко З зцілятися

зціпити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зціля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. зціли́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Соединяться въ одно цѣлое; срастаться, срастись. Взяв ту воду, помазав нею шматки царенка, — вони й зцілились. Рудч. Ск. I. 128. 2) Исцѣляться, исцѣлиться. Почула вона в тілі, що зцілилась від недуги. Єв. Мр. V. 29.