Словарь української мови (1924)/зчиняти
| ◀ зчинити | Словарь української мови З зчиняти |
зчинятися ▶ |
|
Зчиня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зчини́ти, ню́, ниш, гл. Дѣлать, сдѣлать, производить, произвести, совершать, совершить. Всіх козаків поїла, кормила, по Івасю Вдовиченку похорон і весілля зчинила. Мет. 424. — бу́чу. Поднять шумъ.