Словарь української мови (1924)/зяб
| ◀ з'юртуватися | Словарь української мови З зяб |
зябля ▶ |
|
Зя́б, би. Пахоть на зиму, поле, вспаханное осенью подъ яровой хлѣбъ. На зяб орати. Вас. 196. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. Г. Барв. 306.