Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зяб

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зяб
Берлін: Українське слово, 1924

Зя́б, би. Пахоть на зиму, поле, вспаханное осенью подъ яровой хлѣбъ. На зяб орати. Вас. 196. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. Г. Барв. 306.