Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зять

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зять
Берлін: Українське слово, 1924

Зять, тя, м. Зять. Хвали, мати, того зятя, що я полюбила. Мет. 72. Ум. Зя́тенько, зя́течок. Я ж тобі, зятеньку, рідная свість. Грин. III. 485.