Словарь української мови (1924)/зільник

by Борис Грінченко

◀ зільжити

Словарь української мови Борис Грінченко З зільник

зільниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Зільни́к, ка́, м. = Золільник. Вх. Зн. 22.

II. Зільни́к, ка́, м. Огородъ, содержащій зелень. Ум. Зільничо́к. Не пади, косо, на камінь, ой пади, косо, в зільничок. Гол. IV. 313.