Словарь української мови (1924)/зімовик

by Борис Грінченко

◀ зімовий

Словарь української мови Борис Грінченко З зімовик

зімовище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зімови́к, ка, м. 1) Погребъ, куда на зиму кладутъ ульи съ пчелами. Уже останнії дикі гуси в вирій полетіли, пасіку в зімовик поставили. Г. Барв. 160. 2) = Зімовник. Наш таки січовик Печина привіз його з якогось зімовика. Стор. II. 11.