Словарь української мови (1924)/зімувати

by Борис Грінченко

◀ зімський

Словарь української мови Борис Грінченко З зімувати

зімуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зімува́ти, му́ю, єш, гл. 1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. Ном. № 557. — зі́му. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував? Чуб. V. 67. 2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде. Грин. III. 569.