Словарь української мови (1924)/зімівля

by Борис Грінченко

◀ зімівка

Словарь української мови Борис Грінченко З зімівля

зімкнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зімі́вля, лі, ж. 1) Зимовка; содержаніе животныхъ зимою. І знову пасіку на зімівлю в погріб. Сим. 202. Журавель каже: „прийми мене, лисичко, на зімівлю“. Рудч. Ск. I. 30. 2) Кормъ на зиму для скота. Зімівлі мало. Харьк. у.