Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зіпонути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зіпонути
Берлін: Українське слово, 1924

Зіпо́ну́ти, ну́, не́ш, гл. Заорать, загорланить, закричать. Мир. ХРВ. 264. Криком… зіпонув гайдамака. Мир. ХРВ. 251.