Словарь української мови (1924)/зіпсувати

by Борис Грінченко

◀ зіпріти

Словарь української мови Борис Грінченко З зіпсувати

зіпсуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зіпсува́ти, сую́, є́ш, гл. Испортить. Я ті шкури не зіпсую, свою пайку відбатую. Чуб. V. 1173. См. Запсувати, Зопсувати.