Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зіставати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зіставати
Берлін: Українське слово, 1924

Зістава́ти(ся), таю́(ся), є́ш(ся), сов. в. зіста́ти(ся), та́ну(ся), неш(ся), гл. Оставаться, остаться. Все мине, а гріх зостане. Ном. № 103. Зіста́тися од кого́. Отставать, отстать отъ кого.