Словарь української мови (1924)/кабака

by Борис Грінченко

◀ кабак

Словарь української мови Борис Грінченко К кабака

кабаковий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Каба́ка, ки, ж. 1) Нюхательный табакъ. „Мерщі ісхопився, протерся, кабаки понюхав. Сніп. 16. Натрусив з ріжка кабаки, раз, другий понюхав. Мкр. Н. 9. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618. Каба́ки да́ти кому́. Наказать кого. Желех. Закр. 2) Penis.