Словарь української мови (1924)/кабат
| ◀ кабаськати | Словарь української мови К кабат |
кабатик ▶ |
|
Ка́бат, ба́та, м. 1) Куртка, солдатскій мундиръ. Ой вийду я з хати та й стану гадати: коби то не зброя, не білі кабати. Федьк. I. 43. Ой маю я кабат, зброю, — буде в чім ходити. Счас. 66. 2) У женщинъ — юбка. Гол. Од. 75, 76. 3) Ка́бата пійти́. Перекувыркиваться. Пострілений заєць кабата пійшов. Вх. Зн. 23. Ум. Каба́тик. Гол. Од. 59, 81.