Словарь української мови (1924)/кабатувати

by Борис Грінченко

◀ кабатирка

Словарь української мови Борис Грінченко К кабатувати

кабаття ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кабатува́ти, гл. безл. Кабату́є мені́. Мнѣ досадно, мнѣ жаль. Кобись мені не кумочка, була би сь мі фраїрочка, лем мі тото кабатує, що мі мовиш: „Пане куме!“ Гол. II. 237.