Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кабутати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кабутати
Берлін: Українське слово, 1924

Кабута́ти, та́ю, єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она ударялась о землю то однимъ, то другимъ концомъ.