Словарь української мови (1924)/кавун
| ◀ кавуля | Словарь української мови К кавун |
кавунець ▶ |
|
Каву́н, на́, м. 1) Арбузъ. Cucumis citrullus. Ой ти ходиш по горі, а я по долині, ой ти садиш кавуни, а я саджу дині. Нп. Родючий баштан жовтіє динями, зеленіє кавунами. МВ. I. 104. Отличаютъ каву́н отъ кавуни́ці и каву́нки: у кавуна́ сѣренькій кружокъ, гдѣ былъ цвѣтокъ, меньше, чѣмъ у каву́нки; послѣдняя вкуснѣе кавуна́. Аѳанасьевъ-Чужбинскій. Поѣздка въ Ю. Россію, I. 410. 2) мн. Дѣтская игра. Ив. 44. Ум. Кавуне́ць, каву́ник, каву́нчик, каву́нчичок.