Словарь української мови (1924)/кадило
Зовнішній вигляд
◀ кадивай | Словарь української мови К кадило |
кадильний ▶ |
|
Кади́ло, ла, с. 1) Кадильница. Дяк співа, попи з кадилами, з кропилом. Шевч. З кадила дим по церкві пішов. 2) Ѳиміамъ, ладонъ. Дурному персвазія, а умерлому кадило, то все єдно. Ном. № 12967. 3) Раст. Melittis Mellissophyllum L. ЗЮЗО. I. 128. 4) — ди́ке. Раст. Lamium maculatum. Лв. 99.