Словарь української мови (1924)/кадіб
| ◀ кадитися | Словарь української мови К кадіб |
кадівб ▶ |
|
Ка́діб, доба и Ка́дівб, довба, м. 1) Большая кадка, употребляющаяся для храненія зерна или муки, капусты и пр. Наше просо в кадобі. Грин. III. 96. На городі капуста росла, в стозі насічена, в кадовбі наквашена. Грин. III. 539. 2) Квасильный чанъ для обработки кожъ. Вас. 145, 153. 3) Часть древеснаго пня, пустая въ срединѣ и вставляемая въ родникъ вмѣсто колодезнаго сруба. Шух. I. 9. Ум. Ка́дібець, ка́довбець.