Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кайлак

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кайлак
Берлін: Українське слово, 1924

Кайла́к, ка, м. 1) Короткій обрубокъ дерева, стоймя поставленный и употребляющійся какъ скамеечка для сидѣнья. Шух. I. 96. 2) мн. Обрубки дерева кривые, годные только какъ дрова, сучье, домъ древесный. Вх. Зн. 23.