Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кайман

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кайман
Берлін: Українське слово, 1924

Кайма́н, на́, м. Въ артели гуцульскихъ дровосѣковъ тотъ изъ нихъ, на обязанности котораго лежитъ топить печь, варить пищу, вообще наблюдать за порядкомъ въ помѣщеніи дровосѣковъ. Шух. I. 175. См. Кальман.