Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/калитка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
калитка
Берлін: Українське слово, 1924

Кали́тка, ки, ж. 1) Кошелекъ кожаный. Скупий збірає, а чорт калитку шиє. Ном. 2) Писанка съ изображеніемъ калитки. КС. 1891. VI. 380. Ум. Кали́точка. Узяла я ті гроші в калиточку. МВ. Лікарям — поможись чи не поможись, а калиточка розв'яжись. Ном.