Словарь української мови (1924)/калюка

by Борис Грінченко

◀ калюжний

Словарь української мови Борис Грінченко К калюка

калюх ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Калю́ка, ки, ж. Большая, сильная грязь. Мнж. 121. Тепер дощ, калюка, — покаляєш свої білі ноженята. Мир. ХРВ. 306. Калюка на всі боки розбігалась од прудкої їзди. Мир. ХРВ. 301.