Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/каліка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
каліка
Берлін: Українське слово, 1924

Калі́ка, ки, об. Калѣка, увѣчный. Каліка не родиться — робиться. Ном. № 4663. Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. Шевч. 138. Ум. Калі́ченька, калі́чка. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки. Чуб. V. 146.