Словарь української мови (1924)/каліч

by Борис Грінченко

◀ каліцтво

Словарь української мови Борис Грінченко К каліч

калічений ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ка́ліч, чі, ж. соб. 1) Калѣки. Попродав увесь скот — зосталась сама каліч. Лохвиц. у. 2) Все искалѣченное, испорченное. Знов піднімали в його головці на другий лад — покручені фантазії, якусь каліч образів. Левиц. I. 244.