Словарь української мови (1924)/калічити

by Борис Грінченко

◀ каліченька

Словарь української мови Борис Грінченко К калічити

калічитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Калі́чити, чу, чиш, гл. 1) Увѣчить, калѣчить. Скинь її (свиту) зараз, скинь!.. Ти себе покалічиш. — А селяне носять та й не калічать же себе. Левиц. Пов. 159. 2) Уродовать, искажать, извращать. Не з щиростю… приступає до рідного слова, та й почне його калічить. О. 1861. IV. 34.