Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/каменіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
каменіти
Берлін: Українське слово, 1924

Камені́ти, ні́ю, єш, гл. Окаменѣвать. Я мов камінь той каменію. МВ. Вона каменіла, дивлячись на все те. Мир. Пов. I. 128.