Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/камка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
камка
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́мка, ки, ж. 1) Головной женскій уборъ. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. Чуб. III. 318. 2) Морская трава. Левиц.